Інтерв’ю з босами Q-dance і Sensation
Тисячі телефонів освітлюють арену, люди затамували подих – і от починається ендшоу, 15 хв видовищної роботи режисерів, коли на максимум працюють всі освітлювальні прилади, піротехніка, сценічні конструкції здіймаються догори і раптово нависають над відвідувачами фестивалю і все довкола заповнюється відбраціями потужного звуку. Це все частина найбільших танцювальних фестивалів, на яких шоу моменти та зокрема енд шоу є не менш важливими ніж виступ хедлайнера. Нідерландський портал 3VOOR12.nl поспілкувався з двома найзнаменитішими шоу експертами, якщо не в цілому світі то принаймні в Нідерландах, – Jonas Schmidt (креативний директор Q-dance) і Sander Vermeulen (креативний директор Sensation).
Jonas Schmidt це людина, яка стоїть за вражаючими сценами Q-Dance на фестивалі Mysteryland і окрім того, відповідає за всі найбільші хардстайл фестивалі світу. Афтемуві таких івентів як Qlimax чи Defqon.1 набирають сотні тисяч переглядів. Ці івенти мають ендшоу тривалістю більше 20 хвилин, які вимагають злагодженої роботи режисерів і є результатом творчої роботи команди Q-Dance під керівництвом Jonas’а.
Sensation також відомий завдяки шоу моментам. Це єдиний в світі фестиваль з білим дрескодом, який виглядає казково, дивовижно і де відвідувачі є частиною шоу. Він не був би таким яким є зараз якби не Sander Vermeulen.
Як ви стали креативними директорами?
Jonas: Я один із засновників Q-dance. Я починав із флаєрів і постерів. Нам було 18 і ми починали проводити маленькі івенти, що ставали все більшими і більшими. Я почав займатися маркетингом, після нього продакшеном. Аж доки я не подумав: тепер я хочу створити сюжет, відчуття, світ. Те, що одного разу почалось з ідеї – зараз довершена історія. Я завжд був великим шанувальником Cirque Du Soleil а також великого відкриття Олімпійських ігор, це було для мене чимось надзвичайним. Я бачу це як вид мистецтва зроблений цілою командою творчих людей.
Sander: Я працюю в ID&T уже 21 рік. Це все почалося для мене зі студії дизайну, де я працював зі своїм братом, Duncan Stutterheim (один із засновників ID&T примітка Ravers UA). Під час третього фестивалю Thunderdome (1993 рік; один з перших концептупльних фестивалів від ID&T, що був присвячний жанрам hardcore techno і gabber – примітка Ravers UA) Duncan поговорив зі своїм дизайнером і відтоді він найняв мене. Я мав лише два класи дизайну і намалював свій перший флаєр. Мені було 18 на той час і лише закінчив початкову школу.
Чи справді це звична річ для вас – працювати до 5:30 ранку?
Sander: Зазвичай ми починаємо роботу на майданчику за тиждень до події. У ніч понеділка ви сподіваєтесь, що все буде завершено приблизно на 80% … Ми проводимо місяці будуючи 3D ескізи, сценічні конструкції, прописуючи світло і лазери, рух декорацій, все можливо створити, але ви не будете бачити це по-справжньому, доки не почнете з цим працювати на місці. Одного разу ми зробили рухому змію з легенди про Адама і Єву, але в реальності вона виглядала м’ягко кажучи не дуже. Саме тому підготовка займає так багато часу.
Наскільки важливі шоу для великих івентів?
Jonas: це частина всього, багато людей купують квитки щоб самим побачити шоу. Найбільшим з наших шоу є Defqon.1, що триває 3 дні, на якому ми маємо 15 сцен та 60 тисяч відвідувачів. Шоу є настільки важливим, що ми будуємо другий момент минулого року, але протягом дня а не вночі. Ми називаємо це “Power Hour”. Це реальний виклик, тому що ми не можемо вражати відвідувачів лише світлом і лазерами тому додаємо інші шоу елементи.
Sander: популярність Tomorrowland в Бельгії зросла в числені рази після одного афтемуві. У них була вражаюча сцена і вони готові були платити 800.000 € за діджеїв, у них було все.
Jonas: іноді люди негативно відгукуються про афтемуві, кажучи “як мляво, ніхто не танцює, всі знімають на телефони”. Я не проти цього, тому що ми розробили наше шоу для цієї мети. Вони танцювали весь день а тепер настав час розслабитися і насолодитися вражаючим шоу.
Sander: але всі ці світлодіодні вогні дуже дратують.
Jonas: так, я згоден, але я мирюся з цим. Це спосіб для людей довести, що вони справді тут були.
Sander: це так, ми частина економічного досвіду, приміром, фото авто нікого не вражають, але коли люди постять у себе на фейсбук відео з фестивалю – це виглядає як “дивіться, я був на Mysteryland!”.
Як ви робите шоу на кшталт Mysteryland?
Jonas: можна обрати будь-який напрямок. Іноді є ідея яка згодом трансформується в музику, іноді навпаки. Минулого тижня я розмовляв з Martin Garrix про його закриваючий сет на Mysteryland. Я запитав його: “у тебе є щось особливе, з чим ми могли б попрацювати, можливо якийсь новий трек?”. І у нього він був, ми зробили це. Але кінець шоу це дещо інше. Я запитав його як би він хотів коригувати інтро, але зрештою ми зробили це самі оскільки він був дуже зайнятий. Спершу, він грав свій новий трек, після нього ще один свій трек – “Virus” а тим часом, ми випустили половину феєрверків в повітря.
Sander: феєрверки є частиною цього, але ми також намагаємось додати інші речі. Під час підготовки Sensation The Legacy у нас була запекла дискусія щодо моєї пропозиції найняти хор і оркестр загаьною чисельністю в тисячу. Це занадто дорого для тих кількох хвилин. У кінцевому підсумку варіант з оркестром відпав і в нас залишився хор із 500 людей. Під час шоу відвідувачі це чудово сприйняли, вони підіймали руки навіть не зважаючи на втому. Для нас це був максимально можливий успіх. Цей момент дійсно зачепив людей. Музика, напої і ще щось, звісно ж, допомагають в цьому. Люди відкриті для цього.
Jonas: ці шоу стали дечим більшим. Люди дійсно з нетерпінням на них чекають і саме тому нам щораз важче їх дивувати. Одного разу на Qlimax ми здивували, певною мірою, відвідувачів такою собі зарезервованою теорією. Вони очікували нарощування до чогось найкрутішого, але ми почали фестиваль дуже хардово. Вся арена тремтіла, відчуття були наче ти знаходишся в печі. Найкраща що ми могли після цього зробити – вимкнути все. Світло, музику, геть усе. І тоді ми почули шум всього GelreDome – це було неймовірне відчуття. І з того моменту ми продовжили.
Отже, як ви все ще вражаєте, коли ваш єдиний колір це білий ?
Sander: ми працюємо все старанніше і весь час переконуємось, що ми відходимо подалі від кліше. У 2012р. ми бачили чимало фестивалів, які копіювали наші інтро. Саме тоді ми вирішили змінюватися. Ми створили великі маски на яких спроектовувалось зображення людського обличчя і до цього ми використали старий хаус трек Lil Louis – “Blackout”.
Яка найкраща постановка Sensation?
Sander: Це складне питання. У 2011 р. ми створили “Innerspace” із світловими кулями, що утворювали рухому стелю. Один з наших світло режисерів побачив дещо схоже у Шанхайському World Expo і зняв це на відео, яке й показав нам. Повертаючись до дому ми ще в літаку намалювали 600 куль. Потім зменшили їх кількість до 300 і зрешою до 180 – саме стільки було потрібно.
Jonas: щоб у вас склалось уявлення про те, як у нас з’являються ідеї, розкажу от що: під час минулорічного Defqon.1 ми придумали прикріпити банджі-джамп крани до головної сцени. Я подумав, що це має бути круто, але зрештою план було відхилено. Це не було б достатньо високо і це б дуже відволікало. Але коли я через деякий час поглянув на перші малюнки цього проекту я подумав про себе: що, якщо ми піднімемо фаєри цими кранами, щоб зробити їх схожими на золоті крила. Сцена трансформується з 100×30 200×40 метрів.
Є щось щоб ви хотіли зробити, але зараз це не можливо?
Jonas: я хочу поставити 50 рухомих голів на безпілотники і підняти їх з-за сцени. Якщо це буде можливо, в такому разі можна буде забути про феєрверки. Я думаю що це таки можливо, але це занадто дорого. Хлопці з Cirque Du Soleil можуть злегкістю витратити на своє шоу кілька мільйонів і працювати над ним протягом трьох років. Але для них воно того варте, адже вони будуть показувати його багато разів.
З якими труднощами ви стикались під час організації ваших фестивалів в різних країнах?
Sander: ми мали справу з найдивнішими локаціями по всьому світу. Наприклад, в Бразилії ми мали велике місце такої ж форми як ваш ноутбук. Воно було заввишки лише 14 метрів, але там було достатньо місця для 100 000 людей. Дерево – центральна декорація, яку ми тоді збудували, виглядало зовсім мініатюрно.
Чи були якісь не безпечні моменти?
Jonas: так, їх було чимало. Але мені запам’ятався один із DJ Luna. Ми створили ціле шоу для нього. Після складного інтро він повинен був спускатися зі стелі за пульт, але завис на висоті трьох метрів над сценою і провисвів там 10 хвилин перш ніж його зняли.
Головне фото: фестиваль Defqon.1